Пошук

Головне меню

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

  




   Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України)
  При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру, функціонування якого передбачено Порядком державної реєстрації заповітів і спадкових договорів згідно Постанови КМУ №491 від 11.05.2011 року, перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (п. 2.2. гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
  Що стосується складених, посвідчених і зареєстрованих в іноземних державах заповітів, то, якщо відповідні держави є учасницями Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів 1972 року (далі – Конвенція 1972 року), то така інформація підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі (абз. 2 ст. 4 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі), якщо був поданий відповідний запит до Міністерства юстиції України.   21 вересня 2010 року  Україна  ратифікувала  Конвенцію про запровадження системи реєстрації заповітів.
           Теоретично можливим є випадок, коли український нотаріус звертається до Міністерства юстиції з проханням отримати відомості про наявність заповіту чи заведення спадкової справи в іноземній державі, але на відповідний запит Міністерство юстиції отримує відмову від іноземного відомства у повідомленні інформації у зв’язку з відсутністю відповідного договору про надання правової допомоги.
  Тому,  отримання нотаріусом відмови від органу юстиції іноземної держави надати відомості щодо заповіту чи спадкової справи на його території є достатньою підставою для відкриття спадкової справи в Україні і доказом виконання нотаріусом обов’язку по перевірці заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту згідно з п. 2.2. гл. 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
  З 22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція).
 Згідно з положеннями Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах-учасницях цієї Конвенції.
 Конвенція поширюється на офіційні документи, у тому числі нотаріальні, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
 На таких документах уповноваженим органом проставляється спеціальний штамп „Apostille” (далі - апостиль).
    Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
  Даний порядок застосовується у відносинах між Україною та державами-учасницями Конвенції.
        
                      Державний нотаріус:                       Т.М.Гончар




Усi новини

Всі новини

Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Великоберезнянська РДА